|
Дії Президента, що будуть мати позитивні наслідки для розвитку країни та отримають схвалення суспільства.
1. Скасування конституційної реформи.
2005-2009 роки яскраво показали негативний вплив конституційних змін. Їх непродуманість, поверхневість призвели до розбалансування влади, зниження ефективності управління країною. На сьогодні влада не здатна завершити конституційну реформу. Це очевидно. І продовжувати розвивати країну в таких умовах вкрай складно.
Тому доцільно буде скасувати конституційні зміни та повернутися до президентсько-парламентської моделі 1996 року та зосередити увагу на завершенні формування законодавчої бази під Конституцію 1996 року.
2. Реформування виборчого законодавства.
Олігархічно-кланова пропорційна виборча система призвела до деградації парламентаризму в Україні на всіх рівнях. Криміналізація та корумпованість серед депутатського корпусу набули загрозливих масштабів та продовжують стрімко розвиватися, знищуючи представницькі органи по всій країні.
В таких умовах доцільно було б запровадити мажоритарну виборчу систему на усіх рівнях, значно обмежити депутатську недоторканість, посилити відповідальність депутатів перед округами, запровадити чіткий та ефективний механізм відкликання депутата.
3. Запровадження політики жорсткої економії та зменшення видатків в державі.
Складна економічна ситуація вимагає чітких та дієвих кроків щодо зменшення видаткової частини бюджету.
Найперше необхідно провести реформування державного апарату: зменшити кількість державних службовців найвищого рівня, шляхом внесення поправки до Конституції України зменшити заробітну плату народним депутатам, їх помічникам, апарату Кабінету міністрів, секретаріату Президента, тощо. Переглянути політику матеріально-технічного забезпечення вищевказаних органів: скоротити автомобільний парк, видатки на його утримання, «пересадити» службовців нижчого рівня (помічників, заступників, тощо) на автомобілі вітчизняного виробництва, розпродати надлишок автопарку VIP-класу. Реформувати пільги держслужбовців найвищого рівня: скасувати право на отримання службового житла з правом його приватизації. Створити гуртожиток елітного класу для депутатів Верховної Ради на час виконання службових обов’язків, яке необхідно буде звільнити після закінчення депутатської каденції.
Встановити ліміти використання житлової площі, електоренергії, газу, води, доходу (заробітної плати), тощо на душу населення, які необхідні для нормального розвитку особистості. Перевищення встановлених лімітів обкладати додатковим податком «на розкіш». Запровадити державну програму популяризації економії серед населення.
4. Протекціонізм економіки країни.
Негативне торгівельне сальдо, слабка купівельна спроможність внутрішнього ринку, низька конкурентноздатність українських підприємств створюють передумови для економічного краху держави.
В таких умовах необхідне запровадження політики протекціонізму: підвищення ввізного мита для імпортних товарів, зниження податків для підприємств-експортерів, активна зовнішня політика у сфері пошуку нових ринків збуту української експортної продукції, стимулювання вітчизняного товаровиробника через популяризацію внутрішнього споживання серед населення.
Стимулювання шляхом створення нових підприємств чи додаткового стимулювання вже існуючих щодо утворення завершеного циклу виробництва, експортувати готову продукцію, а не сировину.
Підвищити внутрішнє споживання шляхом реформування трудової політики в країні: створити зарплатну сітку для працедавців усіх форм власності в країні, , створити схему щоквартального підвищення заробітної плати, детінізації оплати праці, жорстко контролювати додержання законодавства у сфері оплати праці шляхом регулярного моніторингу підприємств, підвищення відповідальності за порушення закону.
5. Державна ідеологічна програма.
В умовах «дикого» капіталізму кінця ХХ – початку ХІХ ст., відсутності державної підтримки культурного розвитку країни моральний стан суспільства наблизився до критичного стану. Тому необхідно негайно створити спеціалізований орган державної ідеології, пропаганди, суспільного виховання.
Потрібно вивчити та запозичити передовий досвід минулого та сучасного суспільно-ідеологічного виховання. Негайно підняти рівень культури, морального стану населення шляхом створення волонтерських органів громадського контролю та виховання на кожному підприємстві, навчальних закладах, вуличних комітетах, тощо.
Популяризувати серед населення здоровий спосіб життя, розвиток любительського , аматорського спорту, систематично проводити загальнодержавні змагання серед любителів з «недорогих» видів спорту (легка атлетика, шахи, велоспорт, футбол, тощо). Сприяти висвітленню таких подій у засобах масової інформації.
Підвищити державну підтримку розвитку кіно, літератури, театру, живопису, тощо. Збільшити державне замовлення у цих сферах.
6. Суспільний самоконтроль.
В умовах криміналізації органів державної влади, структур МВС, прокуратури потрібно створити умови для суспільного самоконтролю, самовиховання.
Необхідно запровадити систему громадського самоконтролю та самовиховання: популяризувати серед суспільства створення загонів волонтерів «дружинників» на допомогу органам МВС в частині дотримання правопорядку та боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та хуліганством. Підвищити відповідальність громадян за порушення правопорядку, паління, розпивання алкогольних напоїв в місцях масового перебування громадян, вживання наркотиків. З іншого боку створити систему грошової винагороди (частина накладеного на порушника штрафу) для «дружинників» при фіксуванні та документуванні фактів правопорушень, затримання порушників та передачу їх працівникам МВС.
Відновити систему «витверезників». Залучати систематичних порушників правопорядку до громадських робіт (прибирання вулиць, благоустрій міста, тощо), надавати цьому показового характеру, що привертатиме увагу суспільства.
7. Сім’я – основа суспільства.
Статистика розлучень, популяризація в засобах масової інформації розпусти, подружньої зради яскраво свідчить не тільки про падіння моральності суспільства, а й про деградацію інституту сім’ї в країні.
Тому ситуація вимагає чітких кроків державної підтримки сімейного виховання.
Найперше необхідні зміни до законодавства і запровадження системи штрафів за доведені факти подружньої зради, аморальної поведінки в сім’ї, ухиляння від виконання подружніх обов’язків, неналежне виховання дітей, ініціативу розлучення, ухиляння від сплати аліментів.
Приділити особливу увагу державній пропаганді інституту сім’ї, заохочувати громадян до створення повноцінної сім’ї, її розвитку та збереження.
8. Діти – майбутнє країни.
Держава створює умови для повноцінного розвитку дитини в країні: надає безкоштовну середню освіту, виплачує грошову допомогу на утримання дитини, тощо. Зі свого боку батьки зобов’язані виховати для суспільства здорового, морального громадянина.
В такій ситуації держава повинна стимулювати батьків до сумлінного виконання ними своїх обов’язків, забезпечити повноцінний та безпечний розвиток кожної дитини.
Треба заборонити та жорстко контролювати перебування дітей без догляду дорослих поза домівкою в нічний час (з 23.00 до 6.00). Дітей-порушників затримувати та доставляти до відділень МВС, а батьків карати штрафами.
Обмежити доступ неповнолітніх до закладів у яких дозволено палити, розпивати алкогольні напої. Максимально зменшити в ЗМІ пропаганду насильства, аморальності, шкідливих звичок, бандитизму, тощо.
В свою чергу, необхідно сприяти та заохочувати сферу бізнесу до шефства та спонсорської допомоги навчальним, позашкільним закладам.
9. Народ – єдине джерело влади.
Держава повинна створити інститут суспільної думки та змінити законодавство у сфері проведення референдумів. Суспільство повинно мати можливість приймати участь у обговоренні нагальних проблем країни, висувати свої пропозиції покращення життя. Інститут суспільної думки має збирати інформацію від населення, аналізувати, створювати теми для суспільного обговорення. На підставі пропозицій інституту повинен проводитись референдум з нагальних питань не рідше одного разу на рік. Рішення референдуму повинні невідкладно і у повному обсязі виконуватись органами влади у відповідності до закону.
10. «Люди – для людей».
Президент має стати ініціатором створення загальнонаціонального благодійного фонду взаємодопомоги. Фонд повинен мати повну прозорість та відкритість, кожен громадянин повинен мати можливість через ЗМІ, Інтернет контролювати та відслідковувати кошти фонду, придбання, власні пожертви, їх направлення, тощо. Власним прикладом політики, бізнесмени, артисти повинні заохочувати суспільство до внесення благодійних внесків до фонду. Кошти мають на підставі всенародного СМ чи Інтернет голосування направлятися на підвищення рівня медицини, освіти, науки в країні.
|
